Експерт назвала найпоширеніші міфи про ВІЛ: що треба знати
Поділитися
ВІЛ-інфекція — це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалої персистенції ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності ефективної терапії, закінчується смертю хворого.
Голова представництва Фундації АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine) Ярослава Лопатіна розповіла про найпоширеніші міфи про ВІЛ-інфекцію.
Міф 1
Це хвороба поширена виключно серед наркоманів, проституток та геїв. Я не з них і мене це не стосується.
Це правда, що ризик інфікування ВІЛ в Україні є більш високим для представників так званих ключових груп, як то, споживачі ін’єкційних наркотиків, чоловіки, які мають сексуальні контакти з іншими чоловіками та люди, які надають сексуальні послуги за винагороду.
За оцінками експертів в Україні наразі проживає близько 245 тисяч людей з ВІЛ. Приблизно 90 тисяч людей досі не знають про свій статус та не отримують необхідного лікування. На кінець 2021 року зареєстровано понад 135 тисяч осіб з ВІЛ-інфекцією і абсолютна більшість з них, інфікувалися через незахищені гетеросексуальні стосунки – 63,8%. При цьому частка споживачів ін’єкційних наркотиків склала 31%, а частка чоловіків, які мали секс з чоловіками лише 2,2%.
Тому, в жодному випадку, не варто нехтувати основними методами профілактики Віл-інфекції, як то використання презервативів при сексуальних контактах. Ризик інфікування ВІЛ збільшується, якщо людина піддалася сексуальному насиллю. Велике значення має наявність у людини захворювань, які передаються статевим шляхом, що може збільшити ризик інфікування ВІЛ у тричі.
Міф 2
Я можу сказати, чи має людина ВІЛ, чи ні просто по зовнішньому вигляду.
ВІЛ-інфекція — це хронічне інфекційне захворювання. Людина, яка нещодавно інфікувалася ВІЛ, може мати такі ж самі симптоми, як при грипі або ОРЗ — підвищення температури тіла, головний біль, слабкість, біль у горлі, збільшення лімфовузлів. Такі симптоми можуть тривати від декількох днів до тижнів. Потім симптоми зникають та без належного лікування, через деякий час з’являються інші клінічні прояви.
Після широкого запровадження антиретровірусної терапії, ВІЛ-інфекція успішно піддається лікуванню. ВІЛ-позитивна людина, яка отримує антиретровірусні препарати є відносно здоровою.
Стереотипні симптоми, які люди за часту пов’язують ВІЛ, насправді є проявами супутніх захворювань, які можуть виникнути через пригнічення імунної системи на стадії СНІДу (термінальній стадії ВІЛ). При правильному та своєчасному застосуванню антиретровірусної терапії ці симптоми не розів’ються.
Міф 3
ВІЛ-інфекція – це смертний вирок, вона завжди призводить до СНІДу.
Це твердження давно вже не відповідає дійсності. Сучасна антиретровірусна терапія (АРТ) є ефективною та не має значної токсичності. Своєчасне призначення та стабільний правильний прийом антиретровірусних препаратів дозволяє ВІЛ-позитивним людям мати таку саму очікувану тривалість життя, як і у людей без ВІЛ-інфекції. Успішність проведення лікування залежить від своєчасності призначення АРТ, тобто початку лікування на ранніх стадіях захворювання, до появи клінічних проявів. Виявити ВІЛ-інфекцію можливо виключно через проведення тестування на ВІЛ, тому радимо проходити таке тестування регулярно, хоча б один раз на рік.
Міф 4
Люди, які мають ВІЛ-інфекцію, не можуть народити здорових дітей.
Це твердження також є відлунням застарілого розуміння перебігу ВІЛ-інфекції. На сьогодні, в Україні, менш як 2% дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів, інфікувалися під час вагітності або пологів. ВІЛ-позитивна жінка, яка отримує антиретровірусну терапію та має невизначальний (такий, що не визначається під час лабораторних досліджень) рівень вірусного навантаження, матиме дитину без ВІЛ. Якщо ж вірусне навантаження не є невизначальним, ВІЛ-позитивна жінка може обрати додаткові методи зниження ризику інфікування для дитини, наприклад кесарів розтин.
Якщо ВІЛ-негативна жінка хоче народити дитину від ВІЛ-позитивного чоловіка, вона може розпочати прийом доконтактної профілактики, якщо її партнер ще не досяг невизначального рівня вірусного навантаження. Зі свого боку, ВІЛ-позитивний чоловік, який приймає антиретровірусну терапію та вже досяг невизначального рівня вірусного навантаження, не може передати ВІЛ своїй партнерці.
Міф 5
При сучасному лікування ВІЛ-інфекція – це не така вже й проблема!
Так, на сучасному етапі лікування ВІЛ є ефективним та значно знижує ризики розвитку СНІДу та смерті. Проте не варто відноситися до ВІЛ-інфекції легковажно. Повністю вилікувати ВІЛ-інфекцію не вдалося навіть на сучасному етапі і ВІЛ має негативний вплив на організм інфікованої людини. Окрім того, на жаль, у переважній більшості випадків, виявлення ВІЛ відбувається, коли хвороба вже просунулась та з’явилися клінічні прояви. Так, в Україні, у 2021 році 57% серед вперше діагностованих випадків ВІЛ-інфекції прийшлося на людей, у яких ВІЛ-інфекція мала просунуту стадію, коли досягнути бажаного ефекту від лікування вдається не завжди.
Міф 6
Якщо я прийматиму доконтактну профілактику, то можу не використовувати презерватив.
ДКП — доконтактна профілактика ВІЛ — це прийом антиретровірусних препаратів людиною, яка не має ВІЛ для того, щоб захистити себе від можливого інфікування. Щоденний прийом ДКП рекомендується людям, які зазнають високого ризику інфікування ВІЛ, наприклад, для ВІЛ-негативних людей, які мають ВІЛ-позитивного партнера, який не приймає АРТ або ще не досяг невизначального вірусного навантаження, а також, наприклад для чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками. Проте, варто зазначити, що ДКП доведено захищає тільки від інфікування ВІЛ, за умови щоденного прийому, проте взагалі не захищає від інших інфекцій, які передаються статевим шляхом. ДКП рекомендовано для профілактики ВІЛ разом із застосуванням інших профілактичних заходів, як то обов’язкове використання презервативів під час сексуальних контактів. Дослідження, проведене у 2015 році The Kaiser Permanente Division of Research показало, що у 50% учасників дослідження, які отримувати ДКП протягом 12 місяців, були діагностовані захворювання, які передаються статевим шляхом.
Міф 7
Я можу мати секс без презерватива с партнером, який щойно протестувався та має ВІЛ-негативний результат.
В Україні абсолютна більшість тестів, за допомогою яких можна виявити ВІЛ — це тести на визначення антитіл до ВІЛ. Такий тип тестів здатен виявити маркери ВІЛ-інфекції тільки на 9-12 тиждень від моменту інфікування. Якщо ж людина інфікувалася недавно, то результат її тестування може виявитися "негативним", тобто таким, що не виявив ВІЛ. Цей період, від моменту інфікування до появи достатньої кількості антитіл для виявлення ВІЛ-інфекції тестом, називається "серологічним вікном". Тому, варто використовувати презервативи, як профілактичний завжди. Якщо ж у людини є підозри, що вона мала ризик інфікування ВІЛ, то їй буде рекомендовано пройти повторне тестування через три місяці після отримання негативного результату тестування.
Міф 8
Якщо обидва партнери мають ВІЛ, то презерватив можна вже не використовувати.
Значна кількість досліджень довела, що регулярний прийом антиретровірусної терапії та досягнення невизначального рівня вірусного навантаження, дозволяє запобігти передачі ВІЛ-інфекції між партнерами. Є така формула Н=Н — не визначається = не передається. Проте, окрім ВІЛ, існує значна кількість інфекцій, які передаються статевим шляхом і запобігти яким дозволяє презерватив.
Міф 9
Тестування на ВІЛ — це складна лабораторна та малодоступна процедура.
На сьогодні, тестування на ВІЛ є доступним, безкоштовним та простим. Тестування може бути проведено у сімейного лікаря з використанням швидких (експрес) тестів. Для проведення тестування на ВІЛ на сьогодні не потрібно звертатися до лабораторії, здавати кров з вени та довго очікувати на результат. Швидкий тест дозволяє виявити ВІЛ-інфекцію за 15 хвилин та із використанням невеликої краплі крові з пальця. На сучасному етапі швидкі тести так само ефективні, як і звичні лабораторні методи і отримані результати так само достовірні.
Міф 10
Найчастіше люди інфікуються ВІЛ під час надання медичної допомоги або через манікюр.
Існують визначені шляхи інфікування ВІЛ: через незахищені сексуальні стосунки, використання нестерильного інструментарію для ін’єкцій та від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування. Використання одноразового інструментарію в медичній практиці та сучасні способи стерилізації та дезінфекції роблять інфікування ВІЛ під час надання медичної допомоги майже неможливим. Щодо гігієнічних процедур, таких, як манікюр та педикюр, то всі сучасні салони мають обладнання для проведення стерилізації та дезінфекції.
За наявними даними статистики, за останні три роки в Україні не зафіксовано жодного випадку інфікування ВІЛ під час надання медичної допомоги або проведення гігієнічних процедур.
Довідково
На сьогодні AHF є однією з найбільших неурядових організацій, яка, спираючись на благодійність, забезпечує профілактику та тестування на ВІЛ, догляд, піклування, лікування та підтримку для ВІЛ-інфікованих пацієнтів у 45 країнах світу, включаючи Україну. Другою невід’ємною частиною місії AHF є адвокація структурних змін, для того, щоб забезпечити високу якість та сталість послуг. Більше, ніж 1 600 000 людей з ВІЛ користуються послугами, які надаються за підтримки AHF в Північній та Південній Америці, країнах Азії, Африки та Європи.
Читайте Новини.LIVE!
