"Відзначитись "влучним коментарем" - це як написати на піраміді Хеопса": психолог розповів про хейтерство в мережі
Поділитися
Виявляється, хейтером може стати кожен, а хейтити – зовсім не означає "не любити".
Про це Kyiv Live розказав кандидат психологічних наук, головний редактор міжнародного наукового журналу Mental Health: Global Challenges (Italy), Радник з питань психічного здоров‘я при PeacFullMind Foundation (член ООН Глобальний Договір), і водночас практикуючий психолог Віктор Вус.
Днями соцмережі повнились негативними коментарями на адресу проєкту великого герба України. Зокрема мережею гуляли численні фотожаби. Користувачі активно висловлювали свій протест, а іноді й некоректно висловлювались щодо ескізу.
Ми поспілкувались із Віктором Вусом, щоби зрозуміти, чи можна назвати такий спротив модним зараз словом "хейтинг" (сленгове слово, від англ. hate (ненавидіти), означає вияв агресії. У словнику "геймерів": "хейтер" - той, хто ненавидить когось, або все підряд).
- Чи можна фотожаби проєкту герба назвати хейтерством?
Навряд. Намагання у будь-який спосіб "відзначитись" своїм коментарем у найбільш обговорюваних, суспільно резонансних темах схоже на спробу залишити свій слід в історії. Це як написи "тут була Віра" на каменях піраміди Хеопса, спалення храму Артеміди Ефеської, світлини з відомими людьми …
Водночас, участь у обговоренні актуальних, патріотичних питань – це спосіб соціальної репрезентації. Людина означує свою позицію в мережі, дозволяє ще раз продемонструвати на широкий загал "вірність" своїй групі, знайти та "згуртуватись" зі "своїми" у онлайн–інформаційному просторі. Так можемо зрозуміти, хто "свій", а хто "чужий"... До того ж, широке, яскраве обговорення дозволяє учаснику "розділити" реальність, побачити її детальніше, і, таким чином, відчути, що все знаходиться під його\її контролем, відчути, що саме від нього\неї залежить "доля" держави, "доля" історії.
Для когось створення образливих фотожаб може бути хейтерством, але нещодавній потік карикатур – це реакція на актуальну тему, яка стосується нашого світобачення, нашого устрою життя. Також у історії з гербом є ще один важливий психологічний момент: коли не можемо змінити соціальне середовище, тоді прагнемо змінити символи, які позначають цю реальність. Тобто, вже вкотре пробуємо змінити реальність через "затвердження" національного, державного символу - великого герба.
- Чому люди вдаються до хейтерства в мережі? Чи зустрічається хейтерство офлайн, чи це "анонімна" історія?
З одного боку, якщо людям потрібно відчути яскраві емоції від комунікації з оточуючими, то для них, зазвичай, не має значення "позитивні" чи "негативні" реакції вони отримують у відповідь. Головне щоб ця емоція була яскравою, небайдужою, "не рутинною". Бо якщо людина не відчуває саме сильних, яскравих емоцій по відношенню до себе, то розцінює це як вияв байдужості.
З іншого боку, людям необхідно якимось чином "скидати" власний накопичений негатив. Для цього підходять усі засоби – слова, листи\коментарі, дії …
Це так звані інтернальна і екстернальна форми хейтерства. Показовим прикладом може бути поведінка дітей, які хочуть привернути увагу батьків. Якщо рідні зайняті своїм життям і дитина не може здобути їхню увагу "соціально схвалюваними" вчинками ("правильною" поведінкою, спортивними чи побутовими досягненнями …) – то вдається до "екстремальних", "девіантних" дій. Тобто, коли дитина "нашкодила", а батьків викликають в школу і тоді вони кілька годин "вичитують" доньку чи сина – це все одно, у сприйнятті дитини, дієвий спосіб отримати свою увагу. Просто вона буде зі знаком "мінус".
Дитина бачить яскраві емоції ("плюс" чи "мінус") з вашого боку по відношенню до себе – і розуміє це як те, що вона вам не байдужа.
Часто в сімейній консультації кажу, що якщо в родині є сварки, конфлікт – не все ще так погано. Отже ви цікаві, небайдужі один одному. А якщо нема – ото тоді вже кінець.
- Отже сварки в родині можна порівняти із хейтерством?
Так, феномен хейтерства знаходиться і в цій площині. Ще тема хейту пов‘язана зі способом самовираження. Це певний стиль життя, така собі "творчість". Припустімо, люди, які мають обмежені соціальні контакти, не можуть бути "достатньо" соціально активними, часто починають писати, знімати блоги, "йдуть" у мистецтво. Наприклад, знаний психіатр Зігмунд Фрейд в дитинстві був під сильним контролем батька, не смів проявляти свою волю, власні бажання. Все було регламентовано і під суворим контролем. Тому він став письменником. Це такий прояв неврозу, коли людина не може щось зробити соціально, то починає відходити в творчість. Писання виступає певною маскою, яка допомагає увійти в той світ, куди людина хоче потрапити. Фрейду письменництво уже допомагало – він знаходив влучні фрази, способи вираження почуттів, але все на папері. Оскільки не мав права виразити влучно свої відчуття, емоції, поділитись думками у розмові з власними батьками.
Між іншим, діти, які мають увагу батьків й фідбек від товаришів – рідко занотовують свої думки, почуття, бо відчувають себе соціально реалізованими.
До слова, за час локдауну з‘явилось багато блогерів, для яких "онлайн" замінив живе спілкування. Тобто, люди не мають змоги зробити щось в соціумі і виходять "на вулицю\інформаційний простір" і там активно "діють".
- Тобто можемо простежити зв‘язок між карантином і проявами "дивних" емоцій у мережі?
Феномен хейтерства загалом з‘явився, коли людина спробувала якось по-іншому себе проявити. Зараз живемо в час із специфічною "постмодерною" філософією. Раніше суспільство жило вертикальною історією – був тривкий зв‘язок між тим, де ти народився, що робив, як сходив на кожну наступну позицію життя. Зараз зовсім інша - інформаційна горизонтальна історія. Головний принцип: репрезентувати себе у найбільш вигідний для себе спосіб, "зобразити" історію власного життя - не так як було насправді, а як ви це хочете "показати".
Людина у соцмережах зазвичай бере не оригінальне ім‘я, а нік, і виставляє свій образ таким, яким хоче про себе заявити. Раптом щось не сподобалось – відкрила новий нік, новий акаунт. Це є альтернативна правда про життя. Так само – під ніком – людина коментує публікації зірок шоубізнесу, відомих особистостей, хейтить їх. Адже це теж спосіб привернути увагу: "Ах, моська, знать она сильна, раз лает на слона". Або так: "Якщо виставлю просто своє бачення, просто свій пост, то отримаю максимум 10 лайків, а якщо в коментарі до відомої особи зроблю свій коментар – то на мене зверне увагу набагато більша аудиторія".
- Але ж коли говоримо про хейтерів, то маємо на увазі суто негатив?
Негатив використовують, бо він краще запам‘ятовується. Коли Шарль де Голль був президентом Франції, то він щодня переглядав газети і дуже ніяковів, коли не знаходив карикатури на себе. Якщо свіжих карикатур чи публікацій про нього не було - засмучувався, оскільки розумів, що люди втрачають інтерес до нього. "Хай роблять і карикатури, але це означає, що я в центрі уваги".
Пам‘ятаєте крок Ірини Верещук, коли вона пролетіла над Шулявським мостом? Скільки було коментів на кшалт "пролетіла як фанера над Києвом". Але ж це привернуло увагу великої аудиторії, вона стала більш "знаною" у широкому суспільстві.
Є американське дослідження, що люди будуть здебільшого пам‘ятати негативне, ніж позитивне. Американці робили дослід: брали 2 групи людей. Одних питали, чи будуть голосувати за губернатора, за часів якого безробіття збільшилось на 60 відсотків. Другій групі запропонували варіант, що попри економічну кризу, він зміг втримати 40 відсотків робочих місць. Негативом переконали вдвічі більше учасників.
Знаєте приказку: виллєш на когось відро бруду, то хоч краплина, але приліпиться.
- Тобто, хейт це і спосіб самовираження, і певна терапія?
Найперше – це спосіб знайти своє "місце під сонцем". Тим людям, які хейтять, він допомагає "скинути" негатив. А тим, кого лають – навіть прославитись. А тут уже варто згадати ще одне модне поняття "хайпу". Багато зірок ефіру виникли завдяки тому, що на них хтось дуже сильно відреагував, зокрема й негативно - тобто вони "хайпонули".
Колись у Х-факторі витупав учасник, який гірше за всіх співав. Почали множитись коментарі в мережі – і продюсери вирішили його "розкрутити". Адже, по суті, величезний хейтинг показав, наскільки він цікавий для публіки.
- Які поради дасте тим, кого атакують хейтери?
Найперша рекомендація – "бачу мету і не звертаю уваги на перепони". Якщо ви впевнені, твердо переконані у тому, що робите свою справу правильно – то не звертайте увагу на коментарі. Якщо ж ви болісно реагуєте на критику – то чи впевнені ви у власній правоті, власній справі? Чи "вірним шляхом, ідеш товаришу")))?
Залежно від ситуації – можна "банити" таких дописувачів, або ж можна адекватним! способом спростовувати їх коментарі.
Читайте Новини.LIVE!
