Травма, яка вбиває: коли ПТСР стає загрозою для оточуючих

Міністерство охорони здоров’я вчергове нагадало українцям про необхідність своєчасної діагностики та лікування ПТСР (посттравматичного стресового розладу). Ця проблема, на жаль, не втрачає своєї актуальності: життя кожного з нас щодня зазнає загроз, і сирени повітряної тривоги, що лунають по декілька разів на день, є тому об’єктивним підтвердженням.

За прогнозами медиків, більша частина українців зможе впоратися з цим стресом самостійно: статистично ПТСР загрожує лише 20-30% відсоткам людей, які пережили травматичну ситуацію. Однак комусь не пощастить, і після пекла війни їм доведеться пройти ще одне пекло — пекло постравматичного розладу, який може тривати роками.

Дійсно, ПТСР з усіма його симптомами — підвищеною тривожністю, повторними переживаннями, депресією та розладами поведінки — здатний перетворити життя людини на безперервний жах. Але не менший жах зазвичай очікує й на її оточення: за наявності тригерів (обставин, які пробуджують болісні спогади) людина із травмованою психікою може втратити зв'язок з реальністю і впасти у психотичний стан. І тоді справа може скінчитися суїцидом або завданням шкоди іншим людям — аж до вбивства тих, хто, на своє нещастя, опинився поруч.

Тому якщо ви бачите у когось зі своїх близьких прояви, які нагадують симптоми ПТСР, обов’язково умовте його звернутися до фахівця —   психотерапевта або психіатра. При своєчасному зверненні цей розлад успішно лікується, і людина повертається до повноцінного щасливого життя. В іншому ж випадку ваш близький може стати причиною трагедії для вас або й для зовсім сторонніх людей.

Новини.LIVE зібрали декілька найбільш відомих історій, фігурантами яких стали люди, що страждали на ПТСР. Зауважимо, що, за статистикою, цей синдром найчастіше діагностується у США — не тому що мешканці Сполучених Штатів страждають на ПТСР більше за жителів інших країн, а тому що саме у США найкраще розвинута діагностика цього розладу. Однак навіть американські програми охорони здоров’я не завжди можуть справитися з цією проблемою, і тоді захворювання однієї людини стає трагедією для багатьох.

Стрілянина у Сіл-Біч

12 жовтня 2011 року мешканець містечка Сіл-Біч, що у Каліфорнії, увірвався до місцевої перукарні та розпочав стрілянину. Загинуло восьмеро людей віком від 46 до 64 років. Живою залишилася лише одна жінка — 74-літня мати однієї з перукарок, яка прийшла до своєї дочки, щоб та зробила їй зачіску.

Злочинцем виявився 42-річний Скотт Еванс Декраай, колишній матрос, який страждав на ПТСР після аварії, яка трапилася на кораблі, де він служив за чотири роки до того. У перукарні працювала колишня дружина Декраая, з якою він мав конфлікт щодо опікунства над їхньою спільною дитиною. Застреливши колишню жінку разом із її колегами та клієнтами, чоловік намагався втекти з місця злочину на автомобілі, але був затриманий поліцією. 

За підсумками судового процесу, який тривав шість років, Декраая було засуджено до довічного ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення.

Масове вбивство на військовій базі Форт-Гуд

2 квітня 2014 року Іван Лопес, американський військовослужбовець пуерторіканського походження відкрив стрілянину на військовій базі Форт-Гуд у штаті Техас. Переміщаючись по території бази на особистій автівці, він за вісім хвилин застрелив трьох військових та поранив ще шістнадцять.

За словами свідків, Лопес приїхав до адміністративної будівлі свого батальйону, щоб взяти десятиденну відпустку "у сімейних справах". Адміністратор відмовився надати відпустку негайно і попросив прийти пізніше. Лопес вийшов на ґанок, викурив там цигарку, повернувся до будівлі й відкрив вогонь зі свого 45-каліберного пістолета Smith & Wesson.

Застреливши на смерть одного військового та поранивши ще трьох, він сів в автівку і поїхав по території бази, стріляючи в кожного, хто попадався йому на шляху. Один з офіцерів військової поліції вистрелив у Лопеса, але промахнувся. Після цього Лопес приставив собі пістолета до голови та застрелився.

На момент трагедії Іван Лопес встиг прослужити в армії США шість років, взявши за цей час участь у військових місіях в Єгипті та Іраку. Останні місяці він проходив лікування від депресії, безсоння та ПТСР. Припускається, що на погіршення психічного стану Лопеса вплинула смерть його матері, яка трапилася за пів року до інциденту.

Трагедія в Яунтвіллі

36-річний ветеран Альберт Вонг, який проходив програму реабілітації після ПТСР для учасників бойових дій в Афганістані та Іраку, прийшов озброєним на прощальну вечірку, влаштовану для учасників програми. Інцидент стався 9 березня 2018 року на території кампусу Будинку ветеранів Каліфорнії у місті Яунтвілл.

Вонг захопив у заручники психологиню Дженніфер Шушеребу та двох директорів програми — Дженніфер Голік та Крістін Лоббер. Поліція, яка прибула на місце події, намагалася розпочати перемовини з Вонгом, але той відкрив вогонь по поліцейських, а потім розстріляв своїх заручників та застрелився сам. На момент смерті одна з жертв, Дженніфер Шушереба, була на 26 тижні вагітності.

Слідство виявило, що за деякий час до трагедії Альберта Вонга виключили з програми реабілітації через те, що він порушив правила і приніс до медзакладу холодну зброю. За словами одного з членів родини Вонга, після цього він казав своїм родичам, що хоче "розібратися" зі співробітниками програми — "поговорити з ними, накричати на них, а не вбити".

Самогубство онлайн

Ще один колишній військовослужбовець на ім'я Ронні Макнатт наклав на себе руки під час стриму у Facebook. Макнатт страждав на ПТСР після служби в Іраку. Звільнившись з армії, він працював на заводі Toyota в Нью-Олбані та начебто цілком адаптувався до цивільного життя, хоча і скаржився своїм друзям на депресію.

31 серпня 2022 року Ронні Макнатт розпочав пряму трансляцію у Facebook. Він тримав у руках гвинтівку і виглядав, як людина у стані важкого алкогольного сп’яніння. Його друг Джошуа Стін, побачивши стрим, викликав поліцію. Поліцейські оточили будинок і намагалися зв’язатися з Макнаттом через гучний зв'язок, однак чоловік не відповідав.

Під час стриму у Макнатта декілька разів дзвонив мобільний телефон. Останнім дзвінком був дзвінок від його колишньої дівчини. Коротка розмова завершилася сваркою, після чого Макнатт вигукнув: "Ну, хлопці, оце, мабуть, і все!" — і вистрелив собі у підборіддя.

Пізніше виявилося, що перед стримом самогубець опублікував у Facebook допис, у якому йшлося: "Хтось у вашому житті має почути, що він важливий. Що його люблять. Що у нього є майбутнє. Станьте тим, хто йому це скаже".

Помста за знущання

Як відомо, посттравматичний стресовий розлад може виникнути не лише внаслідок бойових дій. У наступній історії жертвою — і водночас причиною власної трагедії стала звичайна 48-річна жінка, яка ніколи в житті не бачила обстрілів та не чула сирен повітряної тривоги.

Тіло зарізаної Ді-Ді Бланшар було знайдено у її власному будинку в окрузі Грін у штаті Міссурі 14 червня 2015 року. Наступного дня поліція затримала вбивцю — 24-річну доньку покійної Джіпсі-Роуз Бланшар, яка втекла зі своїм хлопцем у штат Вісконсин.

Для мешканців округу ця історія стала шоком: протягом багатьох років вони знали Ді-Ді Бланшар як самовіддану матір, яка виховує розумово відсталу дитину, хвору на лейкемію, астму та м’язову дистрофію. Але після арешту Джіпсі-Роуз виявилося, що фізично дівчина цілком здорова та не має жодних психічних відхилень — окрім ПТСР, що розвинувся внаслідок багаторічних знущань, які вона терпіла від матері.

За оцінками психіатрів, Ді-Ді Бланшар мала так званий синдром Мюнхгаузена: вона вірила в те, що її донька розумово неповноцінна та невиліковно хвора, і переконала в цьому і саму Джіпсі-Роуз, і всіх навколо. З раннього дитинства вона змушувала доньку їздити в інвалідному візку, хоча дитина цілком могла ходити самостійно. Через начебто дуже поганий стан здоров’я Джіпсі-Роуз мати не віддала її до школи та залишила на домашньому навчанні. Щоб упевнити оточуючих, що дитина хвора на лейкемію, Ді-Ді голила їй голову, імітуючи випадіння волосся від хімієтерапії, а щоб викликати слинотечу, обробляла Джіпсі-Роуз слинні залози ботоксом (врешті-решт це призвело до того, що дівчина втратила всі зуби).

Дуже довго Джіпсі-Роуз навіть не здогадувалася, скільки їй насправді років: мати завжди зменшувала її вік, постійно підробляючи свідоцтво про народження. Весь цей час Ді-Ді отримувала соціальну допомогу у зв’язку із гаданою інвалідністю її доньки, а також значні грошові внески від благодійних організацій.

Однак з віком Джіпсі-Роуз зрозуміла, що мати їй бреше і що вона цілком здорова. У 2012 році дівчина потайки від Ді-Ді познайомилася в Інтернеті зі своїм однолітком Ніколасом Годеджоном, який страждав на аутизм. Між ними зав’язався мережевий роман. Через деякий час Джіпсі-Роуз почала умовляти свого коханого пробратися вночі до їхнього будинку і зарізати її матір ножем, поки та спить. Ніколас згодився та у ніч на 14 червня 2015 року наніс сплячій Ді-Ді Бланшар кілька ножових ударів в спину.

Ніколаса Годеджона було засуджено до 25 років ув’язнення за вбивство першого ступеню. Джіпсі-Роуз визнала свою провину та отримала 10 років тюрми за вбивство другого ступеню. Попри покарання, для неї ця історія закінчилася майже щасливо. За словами експерта Марка Фелдмана, ПТСР, на який страждає Джіпсі-Роуз, може ускладнити її подальше життя, однак сама дівчина заявила журналістам, що почувається у в’язниці більш вільною, ніж за часів, коли жила з матір’ю. "Тепер мені дають жити як нормальній жінці", — сказала вона.