Жінка вдома, а чоловік на фронті: як зберегти стосунки та уникнути зради

Тисячі пар в Україні змушені будувати стосунки на відстані через війну. І у більшості випадків жінки залишилися вдома, а чоловіки — на фронті. Психологи стверджують, що пара опиняється у двох різних світах, тому часто зникають теми для розмов, а з'являються страхи, зокрема про зраду. 

Як говорити з чоловіком на фронті, якими можуть бути точки опори у стосунках на відстані та які питання краще не ставити один одному, ексклюзивно для Новини.LIVE розповіла психологиня Оксана Сідун. 

— Чи правильно, якщо у стосунках чоловік стає у пріоритеті, якщо він воює? 

— Пріоритетом для кожної людини завжди являється він сам. Ми несемо відповідальність особисто за себе самостійно, бо ми себе найкраще знаємо. Після турботи про себе йдуть інші. 

Якщо дивитися ієрархію стосунків, то спершу йдуть чоловічі-жіночі, якщо немає немовля. Якщо немовля, то пріоритет стосунки мама-дитина. А загалом пріоритет партнерські стосунки, а потім батьківські. 

Те, що характеризується зараз, чоловік і дружина живуть у різних світах. У чоловіка є життя на війні в окопі, воно відрізняється від того, де і як живе дружина військового. Тому і виникають конфліктні ситуації, бо люди не мають точки зустрічі. 

— Як знайти точки опори? 

— Перше — має бути бажання бути разом. Якщо воно зберігатиметься, то обоє вкладатимуть енергію в те, щоб стосунки підтримувалися і розвивалися.

Друге — обговорення стосунків на дистанції. Це дзвінки, фото, голосові, відеозв’язок, побачення під час відпустки. Обговорювати в парі треба все. Бо підтримувати стосунки на відстані — річ не з легких. Тим паче, нас цьому не навчали. Треба бути чуттєвим до себе і до іншого.

— Щодо тем для обговорення. Чи варто чоловіка на фронті "грузити" буденними проблемами сім’ї?

— Це те, що обговорюється в парі і дає цінність. Я за те, щоб долучати військових до сімейних справ. Запитувати про виховання дітей, питати де родині залишатися під час війни. Тобто долучати його до мирного життя, але не перевантажувати. 

— Чи залучати дітей до складних розмов? Наприклад, якщо від тата з фронту немає звістки. 

— Це відчувається дитиною, бо є певнн напруження в сім'ї. Дитяча психіка більш адаптивна, ніж психіка дорослого. Тому бажано про все говорити з дитиною, такі речі не замовчувати. Варто розповісти у простій зрозумілій формі. 

Але такі новини краще говорити вранці, і треба, щоб дитина була не голодна, перебувала в ресурсі. А також дати час на реагування, тобто не сказати і відвести в садочок, а щоб вона з цією інформацією побула з вами. 

— Чи варто запитувати в чоловіка, чи вбивав він людей? 

— Якщо я ставлю подібне питання, то маю зрозуміти для чого воно мені. Щоб що? Я вважаю, що такі питання будуть більш деструктивними для стосунків, ніж конструктивними. 

— А як щодо питання про зраду у парі, яка живе на відстані? 

— У жінок сильний страх до того, щоб чоловік, не дай боже, десь не зрадив. Вважається, що чоловіки в формі подобаються всім дівчатам і може бути ситуація, що чоловік зрадить. Можна одразу виставити кордон. Зрадиш — до побачення. Або зрадиш — ну так і буде, тобі ж треба справлятися зі збудженням.

— Якщо жінка хоче розійтися, але боїться за реакцію чоловіка, який на війні. Що робити? 

— У більшості випадків, коли йдуть розлучення, то це не результат війни, а результат того, що і до війни у людей були певні проблеми. Вони зрозуміли, що життя іде, а вони поруч один з одним марнують час. І це як спосіб завершити стосунки. Це рішення, яке обговорюється в парі. 

Я бачу іншу тенденцію, коли жінка, чоловік якої на фронті, часто собі забороняє жити звичайним життям — ходити в театр, кафе, гуляти з друзями. Але ж наші військові і воюють за те, щоб у нас було життя і ми собі могли дозволяти жити.

Це важлива річ, за якою треба приглядати і дозволяти собі жити. Тим паче, жінки повинні мати сили, щоб коли чоловік повернеться з війни, дати йому достатньо тепла, аби він міг відновитися.